Юлія Ярмолюк, Ольга Юнчик, Антон Чернишук, червень 2026 року. Суспільне Луцьк
На війну Антон Чернишук потрапив у 2024-му році. Каже, що працював на заводі, а після звільнення пішов у військкомат. Півтора місяця був на базовій загальновійськовій підготовці. Служив у 57-й бригаді, де його відправили на Вовчанський напрямок. Його бойовий досвід тривав тиждень.
"Я поїхав боронити свій дім, але не дуже в мене це вийшло, бо майже одразу підірвався. Там напередодні впав ворожий дрон. Коли я повертався назад, пройшов до нього ближче і він здетонував", — додає ветеран.
Антон Чернишук. Антон Чернишук
За декілька спроб побратими відтягнули його до укриття, де з пораненням і двома турнікетами він пролежав ще чотири доби. Пригадує, що місцевість тоді обстрілювалася дронами та ракетами.
Спершу його евакували в медичний пункт і перевезли в Харківський військовий госпіталь. Там відрізали ногу, а військового перенаправили у Львів.
"Перший час основна проблема — фантомні болі. Хотілося, звісно, і повіситися, і у вікно вийти, і по стелі ходити через них", — зізнається ветеран.
Ветеран у Луцьку, червень 2026 року. Суспільне Луцьк
Зазначає, що інколи емоції беруть гору й штовхають в апатію, ступор.
"Протез — це не своя нога. Ходити більш-менш я навчився, але все ж треба контролювати на сходах. Я не переборов страх сходів", — зауважує Антон Чернишук.
Після переїзду в Луцьк спочатку сидів вдома. Коли ж це набридло, а потреба в грошах зросла через догляд за двома котами, пішов на завод зварювальником. Сім'я залишилася в Харкові. Періодично телефонує й намагається заспокоїти після прильотів російської техніки.
Ветеран з двома котами. Антон Чернишук
Як має вільний час, заходить до "Швейної роти". Зізнається, що це більше спроби, пошуки себе. Іноді закуповує тканини, одяг та передає для пошиття.
"У мене характер домашньої тварини: я б з дому виходив тільки в магазин за їжею. Якийсь час стає нудно і якщо є змога поробити щось нове і при цьому не дуже заважати іншим, чому б ні?", — каже він.
"Швейна рота" заснувалася в Дніпрі, у Луцьку відкрилася у 2023-му році. Зі слів координаторки швейної роти Ольги Юнчик, майже в кожній області є підрозділ роти, а також в інших країнах світу.
"Антону було першого разу дуже страшно за машинку сідати, що вона дуже швидко летить. Але з часом він навчився і вже потрошки шиє. Деколи приходить настрій підіймати, як втомлений", — каже Ольга Юнчик.
Ольга Юнчик, червень 2026 року. Суспільне Луцьк
Швачка Юлія Ярмолюк доєдналася до пошиття адаптивного одягу у 2023-му, після того, як чоловік пішов добровольцем.
"Побачила запит, що шукають дівчат, які можуть шити. Я визвалася, бо в мене обладнання вдома. Ми зазвичай працюємо вдвох з напарницею, але дуже раді, що до нас доєднуються", — каже Юлія Ярмолюк.
Зазначає, що оскільки вони — дружини військовослужбовців, вони знають, як підтримати ветеранів. Надіється, що скоро в “Швейної роти” буде спільнота волонтерів.
