Волинський нацгвардієць Максим під час служби, березень 2026 року. Західне територіальне управління Національної гвардії України
Військовий Волинського підрозділу Національної гвардії (НГУ) Максим на псевдо "Монгол" — гранатометник. Він допомагає піхотинцям зупиняти російські штурми під Покровськом. Утримання позицій, відбиття атак, дрони в небі і виявлення розвідників — це його щоденні фронтові будні.
Історію захисника розповіли 12 березня в Західному територіальному управлінні НГУ.
У цивільному Максим житті займався ремонтом автомобілів і мав власну невелику справу: працював з технікою, розбирався у механіці. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік вирішив долучився до Сил оборони України: став добровольцем на захист країни у 2023 році. Перший бойовий досвід отримав під Бахмутом, згодом із побратимами-нацгвардійцями вирушив обороняти Покровськ.
"Неможливо порівняти бої в урбанізованій місцевості з роботою підрозділів у посадках, наприклад на Покровському напрямку. Дрони постійно контролюють ситуацію в повітрі, тому доводиться безперервно окопуватися, ховатися під землю і дуже обережно пересуватися. Водночас потрібно тримати оборонні рубежі", – говорить боєць.
Для ефективного виконання бойових завдань і утримання позицій підрозділи НГУ застосовують розрахунки вогневої підтримки, щоб стримувати російську армію та наносити ураження. Нацгвардійці працюють на різних видах озброєння, зокрема в "Монгола" це — автоматичний гранатомет.
"Наше завдання — вчасно виявити противника, накрити його вогнем і не дати закріпитися на позиціях. Звісно, нам допомагають оператори БПЛА, без них зараз ніяк", — зазначив воїн.
Волинський нацгвардієць Максим під час служби. Західне територіальне управління Національної гвардії України
Зі слів військовослужбовця, армія РФ вдається до різних тактичних хитрощів, намагаючись здобути перевагу на полі бою: часто вони відправляють окремих бійців фактично в один кінець для спостереження і дорозвідки українських позицій. Один із таких випадків і пригадав Максим.
"Згодом ми цього "щура" вичислили. Коли підійшли до нього, він не чинив опору, а при собі мав дві гранати та рації. Спочатку сказав, що заблукав, але згодом зізнався, що тривалий час вів спостереження за нашими позиціями. Після цього передали його відповідним службам", — сказав боєць.
Попри буденність війни нацгвардієць не перестає думати про майбутнє. Сили йому додає, з його слів, підтримка рідних: дружини, сина та матері, які постійно підтримують із ним зв’язок і чекають вдома.
"Війна дійсно змінює людей. Вона загартовує характер, вчить відповідальності. Починаєш цінувати більше життя, бо воно безцінне. Треба набратися терпіння, сили, мужністі як і дальше тримати і стояти за свою державу!" — додав нацгвардієць.
