Військова медикиня «Вітамінка» має досвід військової служби понад 10 років, фото 2025 року. 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ
Лучанка Діана Коваль 2015 року закінчила Луцький базовий медичний коледж і за розподілом потрапила на роботу в село Семки на Волині. Влітку 2016 підписала контракт та стала військовою медикинею у 19 років.
З червня 2025 року "Вітамінка" очолює медпункт танкового батальйону 100 окремої механізованої бригади, повідомили на сторінці "Сталевої сотки".
Після 10 місяців роботи фельдшером у селі, дівчина підписала контракт та портапила на військову службу до 14 окремої механоізованої бригади імені князя Романа Великого. Починала з посади операційної медсестри, потім стала санітарним інструктором, згодом — старшою медсестрою евакуаційного відділення медичної роти. Брала участь в АТО і ООС.
"Напередодні мені якраз виповнилося 19 років. Рідні були в шоці. Вони знали, що я дівчинка бойова — серйозно займалася боксом, волейболом. Але що наважуся піти на контракт до війська — такого точно не чекали", — говорить дівчина.
Військова медикиня Діана Коваль. 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ
Після закінчення контракту та кілька місячної перерви, Діана Коваль продовжила службу в травматологічному відділенні Луцького військового гарнізонного госптілю. Спочатку була постовою медсестрою, згодом старшою медсестрою травматологічного відділення. Каже, що робота в ньому найскладніша.
"Постійно мали справу з травматичними ампутаціями, політравмами. Особливо було важко, коли приїжджав черговий евакуаційний потяг. Доводилося надавати пораненим першу психологічну допомогу, бо спочатку хлопці були агресивними. А потім: помилися, добре поїли, поспілкувалися з дівчатами — і відтанули", — розповідає "Вітамінка".
Згодом Діана повернулася на передову, служила в 503 Окремому батальйоні морської піхоти.
«Вітамінка» 10 років служить. 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ
За майже десять років служби медикині сотні разів доводилося евакуйовувати поранених. Каже, що ситуації, коли пораненого не вдалося довезти до стабілізаційного пункту живим теж траплялися. Всіх їх пам'ятає: головне, що таких випадків менше, ніж пальців на одній руці.
"На Покровському напрямку з околиць Мирнограда довелося вивозити "важкого" з кульовим пораненням у ліву скроню. У таких випадках зоровий контакт — це основне. Якщо він бачить страх у твоїх очах — ти його не довезеш. А якщо він бачить впевненість, ти з ним спілкуєшся — все буде добре", — пояснює військова медикиня.
На війні Діана Коваль втратила двоюрідного брата Віталія, який воював з 2014 року. А ще — нареченого Богдана, який загинув 2023-го під Куп’янськом. З його батьками дівчина спілкується і зараз, а з рідною сестрою Катериною служить разом у танковому батальйоні 100 ОМБр.
