Андрій Чернов під час хвилини мовчання. Суспільне Луцьк
Андрій Чернов народився у Криму, його мама родом з Волині. Напередодні російської окупації у 2013 році чоловік виїхав на Херсонщину, де майже дев’ять років прожив у селищі Колончак. На початку повномасштабного вторгнення, зізнається, знову тікав від окупації.
"Ми в самий перший день з самого ранку звідти втікали. Росіяни вже заходили на початку селища, а ми в кінці селища виходили. Бойові дії були, бо вони пройшли кордон і стріляли вже в четвертій ранку", — пригадує чоловік.
Андрій Чернов — у селищі Колончак Херсонської області. Суспільне Луцьк
З його слів, вибору, куди тікати, не було. Тому вирішив з сім’єю їхати на Волинь, зокрема, у місто Луцьк. Саме тут Андрій Чернов проходив строкову військову службу.
"Тоді мені Луцьк дуже сильно сподобався. Тим паче, що по мамі виходить історична батьківщина. І я тут трохи жив", — говорить переселенець.
Переселець — за кермом тролейбуса. Суспільне Луцьк
Другий рік Андрій Чернов працює водієм тролейбуса на Луцькому підприємстві електротранспорту, пів року — на маршруті №4а. До цього чоловік працював на приватних підприємствах.
"Мій робочий день — 12 годин 28 хвилин за кермом. В 6:18 в мене виїзд з ДЕПО. Робота подобається, — каже водій. — Я радий, що є робота. З початку війни важко було, три місяці після приїзду був безробітним".
Андрій Чернов працює на Луцькому підприємстві електротранспорту другий рік. Суспільне Луцьк
Андрій Чернов додає: пасажири у тролейбусі реагують на хвилину мовчання по-різному. На його думку, це залежить від віку і ситуації, в якій опинилася людина.
Довідково: загальнонаціональну хвилину мовчання за загиблими і цивільними запровадили Указом Президента Володимира Зеленського 16 березня 2022 року. Відтоді щодня о 9-й ранку українці зупиняються, щоб віддати шану полеглим. У лютому цього року хвилину мовчання закріпили на законодавчому рівні.
