Юрій Велінець коло ікони. Суспільне Луцьк
Під час огляду святині помічають білий ґрунт, що свідчить про те, що давніше зображення покривали новим шаром фарби, каже науковець. На іконі видно чіткі рельєфи великого центрального німба і двох бічних.
Припускають, спіднє зображення — ікона Преображення Господнього. Коли дослідники отримали дані рентгенологів і склали фрагменти докупи — виявилося, що на споді не одна, а дві давніших ікони, розповідає реставратор Артем Погрібний.
"Перше — це "Преображення Господнє". Воно датується кінцем XVII, початком XVIII століття. Імовірно, в XIX столітті була перемальована ще раз. І вже у XX столітті переписана ікона на "Хлібний спас", — додає Артем Погрібний.
Артем Погрібний. Суспільне Луцьк
Ікону планують досліджувати надалі в умовах реставраційної майстерні. Як зауважує реставратор, ікону потрібно в сухому теплому приміщенні.
"Це може бути церква, але не на даху, а в самому приміщенні церкви, яке взимку опалюється. Або ще краще — в музейних умовах", — каже він.
Ікона «Хлібний Спас». Суспільне Луцьк
Зараз ікона зберігається на горищі храму, туди її перенесли через ремонтні роботи, говорить староста церкви Олег Парфенюк. Там планують облаштувати невеликий церковний музей.
"Це вже третя знаменита для нашої громади знахідка. Є ікона "Спасителя", експерти оцінили її створення десь 1800 рік. А "Пресвята Богородиця" — 1770 рік. Вони були сховані під іншим полотном. Та їм нема ціни", — розповідає церковний староста.
Олег Парфенюк. Суспільне Луцьк
За словами науковця Юрія Велінця, на території Волинського Прибужжя подібні знахідки — не рідкість. Через високу вартість дерева та фарби старі ікони часто не змінювали, а на них наносили нові образи. Завдяки цьому реліквії збереглися до наших днів.
