Володимир Костирко. Суспільне Луцьк
Танцюрист служив у 100 механізованій бригаді — займався безпілотниками. Поранення отримав на Торецькому напрямку у 2025 році. Після реабілітації пересів у крісло колісне.
"Після поранення найважче для мене було сприйняти ситуацію, що я вже не такий мобільний, як раніше. Одну ногу не міг піднімати вперед, бо в мене відсутня частина стегна, і рух був за допомогою кульшових суглобів", — розповідає Володимир Костирко.
Володимир Костирко. Суспільне Луцьк
Директорка центру культури у селі Липини, Тетяна Ковжук, каже, що, як почула історію Володимира, не вагаючись, запропонувала ветеранові роботу.
"Злякалася, коли він підняв свою партнерку — йому не можна цього у зв’язку з пораненням. Думаю: "Не дай Бог, зараз щось станеться". Відчитала його, а він: "Ви що, це ж я танцюю, я ж показую". Він живе цим", — додає Тетяна Ковжук.
Директорка Центру культури Тетяна Ковжук. Суспільне Луцьк
Спершу у танцювальному класі Володимира займалися дві дитини. Зараз має дві групи: п'ять четверокласників та троє першокласників з другокласниками. Учні описують його як веселого, крутого та красивого вчителя.
"Уроки загружають, а танці розгружають навпаки", — каже учениця Віталіна.
Урок танців. Суспільне Луцьк
Чоловік додає: його найбільша мрія — донести вихованцям, що танці — насправді хороша справа, і хоче бачити, як через 20–30 років його учні продовжуватимуть танцювати.
