Вистава «Лесині листи», 10 вересня 2026 року. Суспільне Луцьк
У Волинському театрі ляльок 10 вересня відбувся показ вистави «Лесині листи». Ролі у постановці виконали актори з Хмельницького Лідія та Сергій Корницький.
Дійство митці жанрово охарактеризували як театральну фантазію, створена на основі листів Лесі Українки (Лариси Косач). Це моновистава з елементами тіньового театру, розповіла Суспільному Лідія Корницька.
До Луцька акторське подружжя прибули на запрошення Волинського театру ляльок.
«Ми дуже любимо цю роботу і прагнули зробити мистецький подарунок лучанам та гостям. Для нас важливо, щоб вона стала окрасою Дня міста та Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Лісова пісня» », — сказав директор-художній керівник Вадим Хаїнський.
Вадим Хаїнський, 10 вересня 2026 року. Суспільне Луцьк
Лідія Корницька зазначила: сама родом із села Бузаки Камінь-Каширського району. Після закінчення 8 класів вступила до Дніпропетровського театрального державного училища, де здобула професію акторки-лялькарки, після чого більше 39 років прослужила у Хмельницькому академічному обласному театрі ляльок.
Тож коли режисер Сергій Брижань запропонував самостійно попрацювати над творами та листами Лесі Українки, її захопила ця ідея.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Я ж відчувала ті ліси, де бігала Леся, і ті чорниці, які ми збирали й у дитинстві ми тих вужових яєць боялися, як і Леся Українка. Це все було моє дитинство, тому мені було нескладно зрозуміти ті дитячі листи», — сказала вона.
Сцена з вистави, 10 вересня 2026 року. Суспільне Луцьк
Вперше театральну фантазію показали в 2011 році. Зі слів акторки, вистава довго визрівала в голові, але поставили її за три дні перед фестивалем «Лесина весна», що тоді святкувався у Луцьку. Опісля її побачили у театрах Миколаєва, Кропивницького, Черкас, Львова, Рівного, Житомира, Хмельницького, Харкова та Києва.
Лідія Корницька пригадала, як творчу команду вистави зворушили емоції майбутньої письменниці.
«Вона з такою любов’ю розказує про кицю: «Моєї кицьки вже давно нема». І це нам здалося таким милим, простим, але життєвим. Це був знак показати, що Леся Українка теж була дитинкою. І вона раділа, боялася, хвилювалася, як усі малі діти», — пояснила акторка.
Лідія Корницька, 10 вересня 2026 року. Суспільне Луцьк
Зокрема, у листах, розповіла виконавиця ролі Лесі Українки, було цікаво віднайти дитячі ревнощі її героїні. До прикладу, кожен із дітей Драгоманових мав прізвисько. Лариса Косач кликала свою молодшу сестру Ольгу «моя лілея», звідси з’явилося пестливе Ліля. А Лесю до п’яти років називали Лосею.
«Але їй це не подобалося, і вона сама перейменувалася. Сказала: «Я хочу бути Лесею». І потім пише до бабусі листа, як усі погодилися її називати Лесею», — додала вона.
Виставу практикують показувати перед обмеженою кількістю глядачів — 70-100 людей у залі. На неї запрошують дітей від 8 років.
«Коли дуже багато діток, вони не можуть сконцентруватися, відволікають один одного. А тут потрібно сидіти, слухати вушками, оченятами, серцем, душею і відчувати переливи емоцій: тут смішно, а тут мурашки пішли», — зазначила вона.
Тіньовий театр, 10 вересня 2026 року. Суспільне Луцьк
Зізналася, для них важливо давати покази цієї постановки частіше, поза видатними датами чи пам’ятними днями про Лесю Українку.
«Лесине слово має звучати не тільки на день її народження і смерті. Воно актуальне завжди», — сказала Лідія Корницька.
Наступний показ відбудеться 11 вересня, о 12 годині. Вхід — платний.
