Поліцейський-доброволець Назар Крикавський, березень 2026 року. Нацполіція Волині
Назару Крикавському — 34 роки. Він — боєць-доброволець стрілецького батальйону поліції Волині. Коли у 2024 році в області створили стрілецький батальйон долучився до нього.
Про навчання, перший бойовий досвід і роботу вибухотехніка на передовій чоловік розповів у День добровольця, повідомляють у Нацполіції Волині.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Назар Крикавський був дільничним офіцером поліції та прийняв рішення йти захищати країну. Родина підтримала його рішення. З нуля опановував вибухотехнічну службу.
"Було дуже важко, оскільки зараз дуже багато різної вибухівки. Їздили на навчання, вчилися близько трьох місяців. Однак засвоїти даний матеріал в мене вийшло. І перебуваючи в зоні бойових дій, я виконував поставлені задачі. Мені це получалося", — каже Назар.
Назар Крикавський (стоїть крайній ліворуч) з побратимами. Нацполіція Волині
З його слів, у зоні бойових дій знищував вибухонебезпечні предмети. Багато вчив і допомагав керівник, розповідає Назар, як правильно підійти, розібратися з боєприпасом, на якій відстані можна підходити.
"Прибувши на Схід, з перших днів вже літали "Шахеди". Зовсім інша реакція. Виходиш, дивишся, що то робиться. Було чути вибухи ракет. Отам реально я побачив, що таке війна. Побачив людей, шкода їх, виїжджають, залишають свої будівлі, речі повністю всі. Це реально страшно. Шкода, дуже шкода", — говорить боєць.
Боєць служить вибухлтехніком стрілецького батальйону поліції. Нацполіція Волині
Складнощів в роботі багато, каже вибухотехнік: бувало що вдавалося, бувало що не вдавалося взагалі вийти з позиції, бо працювали ворожі скиди. Одного разу, розповідає боєць, довелось з піхотою пробути на позиції 15 днів. Спочатку були у підвалі, потім перебралися до залишеної хати. Територію навколо неї замінували, щоб було чутно, коли підійдуть російські військові. Події відбувались у селі Новоторецьке Покровського району Донецької області. Останніх п'ять днів, пригадує Назар, були вже з побратимами в сірій зоні. Російські війська були в сусідніх селах, це передавали по раціях.
"Скажу чесно, коли почався наступ противника, було страшно. Ні спати, ні їсти не хотілося. Пилася одна водичка. Головне було не заснути, тобто дивитися, щоб не пропустити російських військових, оскільки ми знали, що нам ще треба буде вийти", — каже Назар.
Військових не могли поміняти. Броньована машина не доїжджала, робили скиди на неї, однак все вдалось вийти з позиції живими, каже Назар Крикавський.
Назар Крикавський з дружиною. Нацполіція Волині
У кінці липня 2025 року Назар повернувся додому, у вересні одружився, подружжя очікує на народження первістка. 17-го березня Назар Крикавський знову вирушає на Сході.
