Людмила Чехута з собакою Бубликом, березень 2026 року. Суспільне Луцьк
Людмила Чехута працювала медиком. Спочатку у пологовому будинку, а потім у фельдшерсько-акушерському пункті. Нині закриває варення та консервацію для військових.
"Тут гарний погріб, наше укриття, як кажуть. Ми закрили огірків дуже багато, що і людям, і на війну передавала. У мене пенсія дуже маленька, з переіндексацією 3 000 гривень. У квітні мені буде 72 роки. Вважаю, що попри все — життя прекрасне", — додає жінка.
Людмила Чехута, березень 2026 року. Суспільне Луцьк
До повномасштабної війни Вілора, як і її батько, займалася офроудомОфроуд — це вид активного відпочинку або спорту пов'язаний з їздою автомобілями по дорогах без покриття або піщаних, гравійних, засніжених, кам'янистих та інших треках з природним покриттям.. У кімнаті, де зараз живе, облаштувала куточок з нагородами батька, який був майстром спорту, та фотографіями.
"Важко, коли залишаєшся без дому, але кожна людина, яка втрачає дім, переоцінює, що важливіше. Ти вже не женешся за ремонтом, за побутом. Ти не живеш так, щоб показати іншим. У мене є дах. Тут тепло. Неважливо, де ти живеш: в будинку чи у квартирі. Ти живеш", — каже Вілора.
Веліора біля куточка з нагородами та речами для оуфроуду, березень 2026 року. Суспільне Луцьк
Наразі "Вавілона" має чотири вищі освіти, їх здобула в університеті, який з Луганська "переїхав" у Сіверськодонецьк.
Волонтерка «Вавілона», березень 2026 року. Суспільне Луцьк"Українці відрізняються від інших націй тим, що не ховають біль, не хочуть, щоб він стихнув. Вони конвертують це в рух. І це єдине, що допомагає нам наразі жити це життя так, як нам хочеться", — каже дівчина.
Її бабуся додає, що варто допомагати солдатам, аби якомога швидше кожна родина могла повернутися додому.
Матеріал підготувала кореспондентка Анна Глущук
