Вітраж у ВНУ, червень 2026 року. Суспільне Луцьк
Робота над композицією тривала понад дев’ять місяців. У вітражі майже шість тисяч елементів зі скла зі США, Японії, Китаю двадцяти відтінків.
"Основна особливість у тому, що скло ніколи не змінює свого відтінку, бо в рідкому стані додаються оксиди, і вони закріплюються", — пояснює художник-монументаліст.
З його слів, головна функція вітража — взаємодія кольору і світла. Водночас це є складністю в його створенні — передати цю взаємодію в певний простір.
"Відбуваються моменти, які не сприймаються, але відчуваються емоційними рефлексіями. А потім коли це враховуєш, то можна цікавих ефектів добитися. Наприклад, плавних переходів між півтонами", — додає художник.
Вітраж Вадима Курилюка, червень 2026 року. Суспільне Луцьк
Зізнається, що було складно вписати вітраж у простір з білими вікнами.
"Мене, як художника, дуже збивали ці планки. Я намагався взаємодіяти, хоча б нанести відтінок темного кольору, під дерево, щоб це не було геть біле. Мусив врахувати максимально", — зауважує він.
Вітражі ззовні, червень 2026 року. Суспільне Луцьк
Також доводилося підбирати художні рішення з урахуванням розміру вікна. Простору для композиції — небагато, зазначає художник. У центральному вікні зобразив Лесю Українку, а збоку додав декоративні елементи.
"Ці рами більш декоративні й декоративність почала більш дрібнитися. Але, я не хотів від цього відступати, бо це один із перших вітражів, виконаний у техніці Тіфані у Луцьку", — каже він.
Вітраж про «Лісову пісню» Лесі Українки, червень 2026 року. Суспільне Луцьк
Методистка географічного факультету, переселенка з Донеччини Ольга Марченко, розповідає: дуже сподобалися кольори вітража з Лесею Українкою.
"Саме тут вона потрібна. Ми повинні вивчати її творчість. Раніше не звертала уваги на її твори, а зараз поставила за мету почитати більше", — каже Ольга Марченко.
Ольга Марченко, червень 2026 року. Суспільне Луцьк
Студентка Єлизавета Маточкіна ділиться враженнями: приємно бачити картини у вікнах і роздивлятися їх.
