листопада

14

Середа

Шановні читачі!

Передплачуйте газету у форматі PDF
Якщо з тих чи інших причин ви не можете передплатити наше друковане видання, повідомляємо вам приємну новину: ви можете насолоджуватися переглядом «Нового життя» у форматі PDF. Адже інформація, розміщена на нашому сайті, відрізняється від тієї, яка є в друкованому вигляді газети.
Отож, для того, щоб здійснити передплату, вам достатньо здійснити перерахунок коштів за нашими реквізитами, у графі "Призначення платежу" вказати "За електронну передплату газети". А також після цього повідомити на нашу електронку, на яку адресу висилати газету. Таким чином уже у п'ятницю ви отримуватимете свіжий суботній номер "Нового життя" та будете на вістрі всіх новин Любешівщини!
Вартість передплати:
на місяць – 9 грн.,
на 6 місяців – 50 грн.,
на рік – 100 грн.

Останні коментарі

Нині важко на Любешівщині знайти людину, котра б не знала Наталію Горщар – скрипальку, співачку й навіть певною мірою театральну діячку. Вже років три більшість заходів на районній сцені відбувається за її участі. За цей час про талановиту молоду і красиву жінку дізналася ледве не вся Україна.  

Професію обрала далеку від творчості

Пані Наталія родом із Мукачева. А на Любешівщину привело її кохання - приїхала сюди, поєднавши долю із жителем селища. Як це не видасться комусь дивним, але професію здобувала далеку від творчості: закінчила два виші - Ужгородський технікум електронних приладів за спеціальністю «Радіотехнік» і Мукачівський державний університет за спеціальністю «Менеджер-економіст». У Любешові спочатку працювала в центральній районній лікарні інженером-програмістом, а згодом за сумісництвом - системним адміністратором у відділенні «Укртелекому». Розробляла, встановлювала і супроводжувала комп’ютерні програми. Згодом почала створювати сайти і зовсім скоро мала постійних клієнтів, причому навіть за кордоном. Як із посмішкою згадує жінка, фірми-клієнти були різнопланові, тому й писала сайти про риболовлю, кредити, побутову техніку, інтернет-магазини тощо. До речі і сайт нашої газети - теж справа рук пані Наталії. 
У той час цю витончену жінку можна було частіше побачити у джинсах та кепці, за ремонтом комп’ютерної техніки чи й за прокладанням лінії кабельного Інтернету. Але все ж музика з дитинства весь час була присутня в її житті. «Мама розповідала, що я почала співати, як тільки навчилася говорити. В школі однокласники називали мене Анною Герман - за схожий тембр і голос, та й взагалі любила співати її пісні. Закінчила Мукачевську дитячу музичну школу по класах скрипки та фортепіано, співала у мукачівському камерному хорі «Гармонія» (під керівництвом відомого композитора і диригента, заслуженого діяча мистецтв України В. Волонтира), у складі якого на гастролях побувала в різних куточках тогочасного Союзу», - пригадала Наталія Горщар. Проте коли вийшла заміж, музика на багато років посунулася на інший план, адже вона - мама двох діток. Старший син невдовзі сам стане на шлях самостійності, а от молодша донечка за станом здоров’я потребує постійної маминої уваги. 
 
«Музика і пісня рвались із серця»
Саме так зізналася пані Наталія про те, що, попри улюблену справу створення сайтів, навіть у сні чула мелодії, які «просилися», щоб їх зіграла. Тож якось взяла до рук гітару і стала вчитися грати на ній, співати романси... Коли її знайомий Олександр Матюк, один із учасників ансамблю «Троїсті музики» РБК, запропонував долучитися до них і зіграти на скрипці, погодилася. Хоча своїм дебютом називає перший виступ на районній сцені до роковин Голодомору в Україні, де вона академічно заспівала «Аве, Марія» Ф. Шуберта та композицію «Свіча». Тож її все частіше почали запрошувати на різні заходи. Наприклад, на звіті Любешівської музичної школи зіграти на електроскрипці та гітарі, заспівати. До речі, на одному з таких заходів Наталія під гітару виконала вірш Лесі Українки «Вечірні години», покладений на власну мелодію. А далі були виступи до Дня Незалежності України, Дня жінок, на літературно-музичних заходах у НВК, приурочених Анні Ахматовій, Тадеушу Костюшку... Тепер ім’я Наталії Горщар відоме далеко за межами району і навіть області. Її репертуар дуже великий, є сучасні композиції, неокласика з нотками фольклору, рок, фанк, клубна музика та ремікси, драм-н-бейс, кантрі, фольк та ін. Ось так одразу ця талановита жінка поринула у світ творчості. Тепер сама дивується, як могла п’ятнадцять років не брати до рук скрипки. Найбільший її “коньок” - саме електроскрипка. «Акустична скрипка - це камерний інструмент, і грати на ньому з якісним звуком можна тільки в невеликих приміщеннях із хорошою акустикою. У великих залах, а тим більше на стадіонах під час фестивалів, то нереально. Тож із цим дуже добре справляється моя майстрова електроскрипка. Ось так і виходить, що акустичну використовую тільки для виступів у музичній школі, іноді - в ансамблі троїстих музик. А на фестивалях, банкетах, весіллях, корпоративах - електроскрипку», - пояснила свій вибір жінка. Також наголосила: її найкращим другом, підтримкою, особистим відео- та звукорежисером є коханий чоловік.
 
Нинішнє захоплення - створення кавер-версій
Пані Наталія розповіла, що розробила вже біля десяти кавер-композицій (вокал+скрипка, вокал+ гітара) на поезії відомих поетів: Володимира Сосюри, Василя Стуса, Олени Теліги, Лесі Українки та ін. «У наш неспокійний час, коли в Україні йде війна, дуже важливо, щоб люди знали своє, українське. А поезія – це особливий спосіб спілкування, і один із засобів її популяризації – пісня, яка набагато живіше сприймається, ніж просто декламування. Тим більше, що скрипка має здатність глибоко проникати в душу людини й знаходити в ній відгук», - розповіла авторка, як виник задум розкрити нові грані української поезії, поклавши її на музику. Деякі кавери виконувала на фестивалях в Мукачеві й Луцьку, і вони мали неабиякий успіх. А нещодавно вона створила кавер і на одну з поезій нашого земляка – журналіста, письменника Миколи Черняка. Ідею, як виявилося, підказав директор музичної школи Юрій Будько: «Дізнавшись, що я створюю кавери на слова українських поетів під мелодії світових хітів, а деякі мелодії пишу сама (наприклад, романс на вірш Лесі Українки, котрий торік прозвучав на звіті ДМШ), Юрій Іванович запропонував звернути увагу на творчість Миколи Черняка. Відтак дав мені збірочку його віршів «Пісня з лелечого крила». Вдумливо прочитавши їх, я дійсно «відчула» один із них, і згодом створила кавер у своїй «фірмовій» обробці - вокал+скрипка. Сподіваюсь виконати його невдовзі на звіті музичної школи».
 
А задумів - ще чимало
Найбільша мрія цієї багатогранно талановитої жінки - аби донька була здорова, щоб син вивчився, знайшов себе в житті і був щасливим... Що ж до конкретних планів, - далі писати власну музику, вірші, пісні, створювати нові кавери вокал+скрипка. А ще - вдосконалити вміння малювати картини (колись непогано малювала гуашшю), а також танцювати... Має пані Наталія бажання організувати в Любешові вечір української поезії та музики, залучивши молодь і місцевих поетів. Бо переконана: українське – найкраще, і це необхідно для підтримання патріотичного духу, популяризації української поезії. «Буду рада допомогти, якщо хтось виявить бажання спробувати зробити із власних віршів пісню, може вийти чудове кавері. Насправді є безліч задумів, але на багато що у мене просто не вистачає часу», - поділилася сокровенним Наталія Горщар.
…Ось така вона – творча натура, її не заховаєш за щоденні клопоти чи переживання, вона все одно, як зазначила жінка, «рветься» з глибини серця, прагне реалізуватися. Підтвердження цього активна участь пані Наталії в театрально-музичному дійстві «Ніч перед Різдвом», де її персонаж - відьма Солоха і заспівала, й затанцювала. 
Тамара Урядова.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Інші новини

Календар новин

<< < лютого 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28        
Календар свят. Мова, граматика, спілкування