жовтня

20

П'ятниця

Тут може бути Ваша РЕКЛАМА
(На місяць зверху - 150 грн, внизу - 100 грн)

Тут може бути Ваша РЕКЛАМА
(На місяць зверху - 150 грн, внизу - 100 грн)

Шановні читачі!

Передплачуйте газету у форматі PDF

Якщо з тих чи інших причин ви не можете передплатити наше друковане видання, повідомляємо вам приємну новину: з наступного року ви можете насолоджуватися переглядом «Нового життя» у форматі PDF. Адже інформація, розміщена на нашому сайті, відрізняється від тієї, яка є в друкованому вигляді газети.

Отож, з приводу передплати на електронну версію «Нового життя» у PDF-файлі, звертайтеся:

вул. Незалежності, 54, смт Любешів, 3-01-13, 3-01-14, 3-00-76, або ж за електронною адресою novezhuttya@gmail.com
Вартість передплати:
на місяць – 9 грн.,
на 6 місяців – 50 грн.,
на рік – 100 грн.

Останні коментарі

«Коли до мене з’їжджається вся наша велика і дружна родина, то сусіди завжди запитують: «А де ж ви всі в хаті поміщаєтеся?», - з посмішкою каже жителька Любешова Олена Цюрик. Вона з величезною радістю і любов’ю розповідає про своїх чотирьох доньок, стількох же зятів, сімох онуків та одну правнучку. Адже вони - її найбільше щастя у житті.  

 

Уже відшуміла 79-та осінь життя Олени Лазарівни. На віку по-всякому бувало. Тож  спогадами лине у своє босоноге дитинство. Зростала жінка у селі Віл, мала рідних сестру й брата, батько інвалідом війни був. «Нелегке дитинство… Адже тоді всі важко працювали. Пам’ятаю, як мама вчила нас серпом жито жати. А то ж такий тяжкий труд. Також мама навчила мене й ткати», - розповідає про свої дитячі роки жінка.   
Згодом закінчила восьмирічну школу та вступила до Горохівського технікуму. Однак доля склалася так, що якраз тоді в їхньому селі на медпункті почав працювати гарний парубок із  Камінь-Каширського району. Зародилося між ним щире й взаємне кохання. «Покинула навчання і стала робити санітаркою на медпункті. Разом із чоловіком усе своє життя трудилися там. Маю понад 42 роки стажу. Живучи у Волі, ми з чоловіком тримали  чимале господарство, полів багато обробляли, адже треба було дітей за щось вчити. Бувало, що у період відпустки навіть на сезон їздила. Так і жили. Та, дякувати Богу, якось справлялися», - пригадує Олена Лазарівна.
Згодом, коли жінка овдовіла, ще деякий час тримала господарство, продовжувала працювати. Щоправда, нелегко пережила біду, адже лишилися сама у хаті. Тому діти й вирішили побудувати їй будинок у Любешові, аби біля них ближче була. Адже матуся - їхня порадниця та опора.
 Так і стала Олена Лазарівна жителькою райцентру. Але, як би там не було, а найріднішим серцю місцем вважає село Віл, де з чоловіком мали просторий дім, в якому виростили чотирьох красунь-дівчат, усіх вивчили та справили їм гарні весілля. А далі діти порозліталися пташенятами з батьківського гнізда: старша Світлана проживає у Литві, куди виїхала ще за направленням від університету, Людмила, Зоя та Лариса - в Любешові, двоє з них працюють у ветлікарні, одна - вихователем у дитсадку. «Як же добре, коли всі вони збираються за одним столом у мене вдома. Тоді так тепло та затишно на душі… Всі вони полюбляють мої пиріжки з різними начинками, тож завжди ними їх частую», - розповідає жінка.
Але ж таке не щодня буває, оскільки у кожного своє життя зі своїми клопотами. Та, навіть попри те, що Олена Лазарівна живе сама, вона зовсім не нудьгує, адже має безліч справ та захоплень. Зокрема, дещо раніше була «студенткою» «Університету ІІІ віку» та одночасно учасницею аматорського колективу «Калинонька», де мала нову «студентську сім’ю». «Дуже цікаво було ходити на навчання. Адже ми спілкувалися, ділилися своїми рецептами, співали, веселились. У цьому неабияка заслуга Тетяни Баранової, котра уміла нас усіх організувати», - із вдячністю і захопленням ділиться Олена Цюрик. 
А нині вона, незважаючи на свій поважний вік, чи не щодня їздить у с. Любешівська Воля на перебирання малини. Вдома ж її подвір’я потопає у буянні квітів, які впадають у вічі всім перехожим та дарують  їм хороший настрій. «Я люблю всі квіти. В мене вони цвітуть від ранньої весни до заморозків. Та маю й улюблені – плетючі троянди. Пам’ятаю, як одна жіночка мені сказала: «Квіти, напевно, так нікого не люблять, як Вас, Лазарівно». Щоправда, за ними доглядати - справа не з легких. Тут без любові ніяк не можна обійтися», -  переконана ця непересічна особистість, у якої захоплень не позичати. І серед них також – вишивання й ткацтво, тож у своєму творчому доробку має безліч майстерно виконаних робіт.
Мирослава Струк.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Єдина країна

Це цікаво

Календар новин

<< < вересня 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 30  
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання