червня

23

П'ятниця

Тут може бути Ваша РЕКЛАМА
(На місяць зверху - 150 грн, внизу - 100 грн)

Тут може бути Ваша РЕКЛАМА
(На місяць зверху - 150 грн, внизу - 100 грн)

Тут може бути Ваша РЕКЛАМА
(На місяць зверху - 150 грн, внизу - 100 грн)

Шановні читачі!

Передплачуйте газету у форматі PDF

Якщо з тих чи інших причин ви не можете передплатити наше друковане видання, повідомляємо вам приємну новину: з наступного року ви можете насолоджуватися переглядом «Нового життя» у форматі PDF. Адже інформація, розміщена на нашому сайті, відрізняється від тієї, яка є в друкованому вигляді газети.

Отож, з приводу передплати на електронну версію «Нового життя» у PDF-файлі, звертайтеся:

вул. Незалежності, 54, смт Любешів, 3-01-13, 3-01-14, 3-00-76, або ж за електронною адресою novezhuttya@gmail.com
Вартість передплати:
на місяць – 9 грн.,
на 6 місяців – 50 грн.,
на рік – 100 грн.

Єдина країна

Останні коментарі

Зазвичай під цією рубрикою подаємо інформацію про будівлі, які колись виконували функцію об’єктів соціально-культурної сфери, сільського господарства, промисловості тощо. Проте з сумом доводиться констатувати факт: таким на сьогодні є символ району – пам’ятка архітектури національного значення «В’їзна арка садиби ХVІІІ ст.». 
 
Трішки історії
А колись нею починалися володіння Яна Антонія Чарнецького, каштеляна Брацлавського, котрий збудував у тому місці замок. Проте буревії історії стерли його з лиця землі, й сліду не зосталося. А от в’їзна арка вистояла. У книзі нашого місцевого історика Петра Бущика «Ми від роду - українці» ось як вона описана: «Ворота садиби замку будувались у стилі бароко. Для них були притаманні урочистість, декоративна пишність. В Україні цей стиль мав свої національні риси. Невідомий для нас автор торцевий південно-західний і північно-західний фасади оформив плоскими пілястрами, тобто настінними виступами. Тут карнизи мають не тільки практичне, а й декоративне значення. Завершують їх барочні вигнуті фронти, які відрізнялися від звичайних трикутних площин… В середині ХІХ ст. при реконструкції перший ярус будови покрили рельєфним облицюванням по штукатурці, так званими руcтами. Тоді ж з’явилося напівциркулярне вікно другого поверху, прямокутні віконні порізи. З двору і сьогодні можна побачити залишки ліпного герба Чарнецьких». 
З одного боку, нам є привід пишатися такими відомостями, з іншого, навпаки, вигляд напівзруйнованого приміщення оптимізму не додає. Крім того, як не прикро констатувати факт, але тут траплялися випадки травмування дітей. Та й розкидані побиті пляшки, купи іншого сміття, навіть використані одноразові шприци, наводять на сумні роздуми…
 
Думка громадськості
Кажуть, людина звикає до всього. Може, громада Любешівщини також змирилася з тим станом речей, що старовинна будівля більше відлякує, ніж викликає захоплення? Наче ж ні, адже час від часу любешівці запитують у журналістів, що чути про відновлення цієї унікальної споруди. 
Іван Парфенюк, Відмінник освіти України, Старший вчитель, житель смт Любешів, - один із ініціаторів звернення небайдужих жителів району щодо необхідності відродження цієї пам’ятки, котре було надруковане в одному з номерів нашого видання. На думку Івана Миколайовича, цей об’єкт вибраний символом Любешівщини дуже вдало, бо виглядає монументально. І якщо його довести до відповідного стану, відреставрувати, то він стане таким символом, як у Луцьку замок Любарта, у Львові – Високий замок, у Києві – Золоті Ворота. Також висловив пропозицію, що, можливо, варто було би там відкрити музей народної творчості, адже маємо талановитих майстринь-вишивальниць. Мовляв, це був би привабливий куточок райцентру і для туристів, і для місцевих жителів. Чимало людей долучилися до збору коштів на ремонт в’їзної арки, і за їхню небайдужість до відновлення історичної пам’ятки чоловік висловлює їм щиру вдячність. «Знаю, що ця споруда перебуває на балансі селищної ради, але вважаю, що треба конкретну відповідальну особу призначити при районній раді чи адміністрації, яка б координувала роботу з ремонту пам’ятки, налагодила би зв’язки з Польщею в цьому напрямку, щоб і там віднайти спонсорів. Найперше, владні структури мають турбуватися про стан цього об’єкта-символа району, але й громада теж. Дехто каже, мовляв, це – панський палац, чого ми маємо думати про його відродження. Але чому нам не взяти приклад із інших? Наприклад, в Америці, у Сан-Франциско, колись росіяни збудували гарнізон. Американці не лише нічого там не зруйнували, а, навпаки, проводять різноманітні заходи, відтворюють певні епізоди тодішньої історії через  дійства. Це приваблює і місцевих, і туристів. Усе історичне треба берегти, відновлювати. Маю й інше побажання – аби в банках були на видному місці реквізити рахунків. Тоді би більше людей знали би про збір коштів на таку хорошу справу. Варто було би, аби й установи, організації долучилися, депутати різних рівнів. І влада, і громадськість щоб разом докладали зусиль», - стверджує Іван Парфенюк. 
Оксана Павлючик, член виконкому Любешівської селищної ради, ГО «Майдан-Любешів», волонтер, розповіла, що в липні 2016 року надсилали від громадськості відкритий лист-звернення для першого заступника голови обласної ради Олександра Пирожика «щодо сприяння у відновленні та реконструкції об’єкта культурної спадщини – в’їзних воріт із наступним облаштуванням у цьому приміщенні музею народної творчості, краєзнавчого музею, клубів за інтересами». У вересні надійшов лист Олександра Веніаміновича, точніше відповідь, яку йому на звернення любешівців надав голова Волинської ОДА Володимир Гунчик. Зокрема, там йдеться про те, що регіональною програмою розвитку культури, мистецтва та охорони культурної спадщини в області на 2016-2020 роки передбачено фінансування виготовлення науково-проектної та проектно-кошторисної документації для проведення консервації, ремонту, реставрації, реабілітації, пристосування, музеєфікації аварійних пам’яток місцевого та національного значення, коригування раніше виготовленої документації. Хоча торік при внесенні змін до обласного бюджету кошти не виділили, наразі розглядається питання про можливість збільшення видатків із обласного бюджету на такі цілі. «Є відповідна комісія при ОДА, яка може допомогти у виділенні ста чи більше тисяч гривень на реконструкцію історичних об’єктів, але необхідно надати точні дані про кошторис, що буде зроблено. Можливо, якби були відповідні документи, то виділили би кошти. Слово - за селищною радою в справі виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію, ремонт в’їзної брами. Як представник громадськості я контролювала листування з обласним керівництвом, на моє ім’я надійшла відповідь. А як жителька Любешова не можу спокійно дивитися, як на очах руйнується старовинна будівля. На даний час там – смітник», - каже Оксана Петрівна. Вона висловила побажання, аби педагоги місцевого НВК активніше прививали дітям пошану до об’єкту старовини (бо ж не хтось чужий там смітить). А також - аби селищна рада час від часу подавала оголошення в газеті, де вказаний розрахунковий рахунок на збір коштів для відновлення в’їзної арки. До речі, в листі-відповіді керівника області сказано й про музей. А саме пропонується визначитися із засновником музею, прийняти відповідні рішення органами місцевого самоврядування щодо приміщення, джерел фінансування, складу робочої групи, яка за підтримки місцевої влади забезпечить збір експонатів, розробку тематичної структури музею, напрямки його роботи, вирішення господарських питань. А управління культури ОДА та Волинський краєзнавчий музей готові надати методичну та практичну допомогу в організації підготовчих робіт та створенні районного краєзнавчого музею. 
Своє бачення реставрації в’їзної арки надав Почесний громадянин селища Любешів Петро Кравчук. Він переконаний: в’їзні ворота замку Яна Чарнецького давно потрібно було б відремонтувати і використовувати це приміщення із просвітницькою та краєзнавчою метою. Адже це – визначна історична споруда для Любешова, тому варто було би там створити історико-краєзнавчий музей. Бо ж маємо вагомий історичний спадок. Тож такий музей у районі необхідний, пройде якийсь десяток літ – і не знайдемо навіть старовинних прялок, качалок, відійде також старше покоління. Розповів Петро Кравчук, що за радянських часів світлої пам’яті краєзнавець Олексій Бринчук, стараннями котрого створений музей Партизанської слави в с. Лобна, разом із ним оббивав пороги владних кабінетів, щоб виділили приміщення під музей. Тодішнє районне керівництво пообіцяло надати приміщення у в’їзній арці. Обіцяли й кошти виділити. «У Львівському філіалі Українського інституту «Укрпроект-реставрація» замовили документацію. Окрім обіцяних грошей на цю справу, відкрили благодійний рахунок для пожертв громадян. Тоді і я для майбутнього музею подарував п’ятсот карбованців (на той час це були чималі гроші). Почали збирати експонати. Але десь пропали не тільки гроші, але й експонати», - зазначає Петро Кравчук. Також нагадує, що за радянських часів була зірвана прекрасна культова споруда – костел піярів. Тому й висловлює думку, що тепер, уже в часи незалежності, через нашу байдужість нищиться ще одна історична споруда. На неї соромно дивитися, через її огидний стан неприємно і гостей сюди приводити. Тож чоловік переконаний: маємо зробити все, щоб зберегти нашу історичну споруду для нащадків. «Музей за рік-два не створиш. Тому вже потрібно приймати на роботу ініціативну людину на посаду директора майбутнього музею. Він і займатиметься організаційними питаннями, ремонтом приміщення, а також наповненням музею експонатами та майбутніми експозиціями», - міркує Почесний громадянин Любешова.
 
Слово від влади
З огляду на те, що питання про покращення стану символу Любешівщини час від часу звучить на комісіях, сесіях селищної, районної рад, райдержадміністрації, журналісти поцікавилися у керівництва, як же просуваються справи у цьому напрямку. Так, голова Любешівської райдержадміністрації, депутат обласної ради Олег Кух зазначив, що в січні планується зустріч із селищним головою щодо того, аби при розподілі вільних залишків передбачити кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації на реставраційно-відновлювані роботи. Об’єкт перебуває на балансі селищної ради, відтак замовником виступатиме вона. Водночас Олег Іванович завірив: як депутат обласної ради, коли буде визначена сума робіт, на рівні області лобіюватиме питання щодо їх співфінансування. 
Голова районної ради Петро Нагорний зауважив, що це – атрибут нашого герба. І алгоритм роботи з цього питання вже вироблений, він був підкріплений на зібранні, яке ініціювала ГО «Майдан-Любешів», де були присутні обидва керівники району, селищний голова. Зауважив Петро Никонович, що, перш ніж говорити про кошти, треба, аби балансоутримувач замовив проект реставрації або реконструкції, отримав усі відповідні погодження, адже це – історична пам’ятка держави. Далі вже піде етап співфінансування або залучення інвестицій під реконструкцію в’їзної арки. Щодо позиції депутатського корпусу району, то це питання в його полі зору перебуває ще з 2014 року. Ускладнюється все тим, що на Сході йде війна, районний бюджет небагатий, а кошти потрібні чималі. Інвестора ж знайти не так просто. Щоб прискорити дії в напрямку виготовлення проектно-кошторисної документації, знати хоча б орієнтовні цифри щодо фінансування, аби справа зрушилася з мертвої точки, то на пропозицію депутатів районної ради було запропоновано створити ініціативну групу з числа депутатів райради для участі у спільній роботі з депутатами селищної ради щодо реставрації пам’ятки національного значення «В’їзна брама садиби ХVІІІ ст.». «Ініціативна група проводитиме роботу з депутатами, виконавчим апаратом селищної ради стосовно питання роз’яснення необхідності розпочати роботи в напрямку реконструкції в’їзної арки. Хоча останнє слово буде за депутатським корпусом селищної ради. Сподіваємося, що в 2017-му році це питання зрушиться з місця, хоча би буде виготовлена проектно-кошторисна документація. А пошук інвестора продовжується на всіх напрямках: обласному, міждержавному. Зокрема, національний природний парк «Прип’ять-Стохід» не стоїть осторонь цього питання, можливо, через грант, в якому бере участь НПП з реставрації келії монастиря піярів, буде залучений інвестор і на цей історичний об’єкт. З боку районної влади співфінансування буде однозначно», - підсумував очільник представницької гілки влади.
Селищний голова Василь Корець так пояснив ситуацію: «Прийняли цей об’єкт на баланс, відкрили рахунок для збору коштів. У цьому році таким чином зібрали близько сімнадцяти  тисяч гривень. Нині працюємо з Міністерством культури, обласним управлінням культури, відділом культури райдержадміністрації щодо замовлення проектно-кошторисної документації на ремонт арки. Яка її вартість буде – поки що невідомо. Це – пам’ятка архітектури національного значення, тож не так усе просто, є певні нюанси в погодженні. Спеціалісти мають розробити специфічний проект. Адже це - об’єкт 18 століття, відповідно, тут відбуватимуться й неординарні роботи, до виконання яких залучатимуться кваліфіковані люди з відповідним досвідом. Шукаємо спонсорів, бо зібраними коштами на цільовий фонд ми можемо лише розрахуватися за проектну документацію. Цього року була думка взяти участь у тристоронньому транскордонному проекті Україна-Білорусь-Польща. У зв’язку з тим, що у нас немає оборотних коштів (проект вартував триста тисяч євро), ми відмовилися від участі. Адже, щоб скористатися проектом, треба вкласти 20% співфінансування, тобто близько двох мільйонів гривень. Ми можемо мати такі гроші лише при умові створення об’єднаної територіальної громади. Тоді нам із фонду регіонального розвитку будуть виділятися кошти на участь у таких програмах. На сесії селищної ради депутати поцікавилися, скільки зібрано коштів на цільові програми, обговорювали питання реставрації об’єктів старовини, якими є в’їзна арка та келії монастиря піярів. Почувши суму – приблизно 30 тис. грн. на обидві, сприйняли інформацію без захвату… Не додають оптимізму і внесені Урядом зміни, відповідно до яких акцизний збір уже не надходитиме до бюджетів органів місцевого самоврядування, а до держбюджету. Якщо раніше ми могли мати з цих надходжень майже три мільйони гривень, то в цьому році – лише близько трьохсот тисяч». 
...Розпочався вже 2017-й рік. Можливо, він дійсно буде сприятливим у справі відродження доброї слави, величі символу нашого району. Але, як кажуть, під лежачий камінь вода не тече. Рахунок відкритий, то, може, все ж і громадськості варто було би проявити більше активності. Якщо це - наш спільний символ, і ми всі вболіваємо за його долю, то конкретними вчинками варто посприяти пришвидшенню вирішення справи, а не лише чекати, що хтось інший це для нас робитиме.
Р.С. Коли матеріал готувався до друку, відбувся звіт селищного голови перед громадою. Не оминули  і питання про стан в’зної брами. Тож усе-таки ця тема цікавить громадян...
Підготувала  Тамара Урядова.

Коментарі  

#3 Небайдужий 18.02.2017, 19:13
Дорога по вул. Бондаренка вся в ямах, на вул. Брестська нема тротуарів до сих пір! Які памятники, люди!!!
#2 До влади 16.02.2017, 16:48
Людям треба будувати школу, садок, спорткомплекс, дороги, а влада думає як співфінансувати "Алею памяті")))
#1 Саня 08.02.2017, 09:23
Любішовська влада просить гроші на новий пам"ятник для "небесної сотні" коли старий не в змозі відновити. Не ефективна команда, всіх розігнати.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Події району

Календар новин

June 2017
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 1 2
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Господині на замітку

Це цікаво

Посміхніться

No result...