грудня

17

Понеділок

Шановні читачі!

Передплачуйте газету у форматі PDF
Якщо з тих чи інших причин ви не можете передплатити наше друковане видання, повідомляємо вам приємну новину: ви можете насолоджуватися переглядом «Нового життя» у форматі PDF. Адже інформація, розміщена на нашому сайті, відрізняється від тієї, яка є в друкованому вигляді газети.
Отож, для того, щоб здійснити передплату, вам достатньо здійснити перерахунок коштів за нашими реквізитами, у графі "Призначення платежу" вказати "За електронну передплату газети". А також після цього повідомити на нашу електронку, на яку адресу висилати газету. Таким чином уже у п'ятницю ви отримуватимете свіжий суботній номер "Нового життя" та будете на вістрі всіх новин Любешівщини!
Вартість передплати:
на місяць – 9 грн.,
на 6 місяців – 50 грн.,
на рік – 100 грн.

Останні коментарі

Сьогодні, 29 серпня, минули четверті роковини Іловайської трагедії. Адже після того, як у 2014-му безпощадно були розстріляні українські військові у так званому «коридорі смерті», назва Іловайськ для усіх стала синонімом горя й болю. І для волинян – особливо, бо ж серед загиблих було багато наших краян.

 «29 серпня 2014 року, чорна дата підлого й підступного розстрілу українських військових при виході з Іловайського котла, яка особливо зачепила Волинь, в українську історію ввійшла як одна з найбільших трагедій війни на Донбасі… Під Іловайськом на той час разом із підрозділами інших військових частин воювали бійці Волинської 51-ї окремої механізованої бригади, на базі якої в грудні 2014-го утворилася 14-та окрема механізована бригада. Багато українських захисників не вийшли з проклятого Іловайська, назавжди залишившись у тому пекельному серпні… Багатьох поховали у безіменних могилах… Сотні отримали поранення, сотні пережили полон… Лишилися тільки пам’ять і біль! За тими й про тих, хто в Іловайську віддав життя за те, аби ми жили і довершили нашу спільну справу!» – так сильно звучав пост на сторінці 14-ї окремої механізованої бригади у соціальній мережі торік, до трагічних роковин. Однак минув рік, а ці слова актуальні й нині. Адже Іловайськ – це незагоєна рана для кожного українця. А особливо ятрить вона тим, хто пережив це страхіття або ж хто безпосередньо спілкується із нашими безстрашними воїнами, які пройшли горнило Іловайська. Як ось, наприклад, адвокат Василь Нагорний із Луцька. На основі власних спостережень, спогадів солдатів він планує видати книгу про війну.

«Пишу по одній-дві сторінки – і мушу кидати, бо серце калатає… Отак і крапаю…»  – зізнається відомий правозахисник. У ці серпневі дні пан Василь на своїй сторінці у Фейсбуці подав уривки майбутньої книги.

Знайомимо з ними читачів.

ххх

Галина зробила вигляд, що не чує, як гукає її сусідка, відома в селі пліткарка. Але та скоротила шлях через городи і таки нагнала її біля самої хати.

– Галю, я була в сільраді. Голова розповів, що на нараді в області повідомили, ніби хлопці, які служать у 51-й бригаді, втекли з війни і їдуть додому. Радій, скоро твій буде вдома, отправиш в Польщу.

Галина різко розвернулася і так глянула на сусідку, що та аж подалась назад.

– Відчепись, сатано, і так чомусь важко на душі. А голова твій, як і ти, дурню мелете. Своїх синів сховали від мобілізації, а наших дезертирами називаєте.

Сусідка завелась:

– Чекай, чекай, голова казав, що ще й сидіти в тюрмі буде… А я тобі розумно казала: відправ сина в Польщу…

Ввечері Галині зателефонували з військового комісаріату:

– Вибачте, але в мене погані новини…

– Господи, невже сусідка не брехала - і сина шукають, – подумала Галина.

– Ваш син загинув як Герой, в бою, завтра привезуть тіло…

ххх

– Вітю, три постріли, три в молоко…

– Та я танк російський як побачив, то око почало сіпатися… Приціл збився.

Хлопці, які прийшли до суду, жартували один над одним, пригадуючи як невеликим підрозділом зупинили колону техніки окупанта під Іловайськом…

Спостерігаючи за ними під судом, відчув, що в самого сіпається око від злості. Хлопці, які не втікли, які прийняли бій, знаючи, що, можливо, він останній в їхньому житті, змушені будуть згодом відстоювати свою честь.

Вітю, нагородженого за цей бій (скромно, як всіх простих, – «За воїнську доблесть»), згодом намагались судити… Ні, не окупанти, з полону він вибрався – кримінал «шили» «свої»… Відбивали в прокурорів Віктора майже рік і таки виправдали… При згадці цієї справи в мене теж око сіпається, як у Віті, коли той бачить російський танк…

ххх

– Знову Андрійкові снилися соняхи…

– Я не чула, щоб він вночі кричав. Може, вам, мамо, здалося?

– Ні, точно снилися. Я за-глянула зранку в кімнату, ніби й спить, а сльози з очей по щокам стікають….

У вересні 2014-го Андрій прийшов у відпустку додому… Рідні відразу й не зрозуміли, хто перед ними.

– Господи, який худий і сивий, - шепотіла мама, обіймаючи сина… - Йшов на військові збори чорнобривцем, а повернувся з війни підсніжником.

Мама приготувалаобід в садку. Андрій присів до столу, мимоволі здригнувся.

– Синку, тобі холодно, – забідкалась мама.

Андрій мовчки встав із-за столу та гукнув батька:

– Тату, будь ласка, скосіть сьогодні ті жовті хрести…

Батько злякано глянув на сина:

– Синку, які хрести? Немає в нас хрестів…

– Тату, я про соняхи… То - мОгилки… Три доби в них, як три роки, тягнув із собою пораненого побратима, але той так і не вийшов з того поля…

Батько все зрозумів… Із 2014 року в цій сім’ї не садять соняшники, а син не витримав, пішов шукати побратима, якого згубив у соняхах на Сході…

 

За матеріалами Вікіпедії: 18 серпня, в ході запеклих боїв, українські силовики, що значною частиною складалися із добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста, однак після заходу значних сил регулярних російських військ 23-24 серпня у тил українського угрупування з території РФ, іловайське угрупування опинилося в оточенні. У ніч із 28 на 29 серпня Путін звернувся до «сил ополчення» із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні. 29 серпня о 6.00 ранку російський офіцер прибув до Многопілля і повідомив українській стороні, що вихід має відбуватися без зброї. О 8.15 українські військові організованими колонами почали рух із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Колони були розстріляні на марші. Згідно з даними Національного військово-історичного музею, у тих боях 7-31 серпня 2014 року полягло 368 українських бійців, 18 вважаються зниклими безвісти.

You have no rights to post comments

Інші новини

Календар новин

<< < серпня 2018 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 30 31    
Календар свят. Мова, граматика, спілкування