листопада

21

Вівторок

Шановні читачі!

Передплачуйте газету у форматі PDF
Якщо з тих чи інших причин ви не можете передплатити наше друковане видання, повідомляємо вам приємну новину: ви можете насолоджуватися переглядом «Нового життя» у форматі PDF. Адже інформація, розміщена на нашому сайті, відрізняється від тієї, яка є в друкованому вигляді газети.
Отож, для того, щоб здійснити передплату, вам достатньо здійснити перерахунок коштів за нашими реквізитами, у графі "Призначення платежу" вказати "За електронну передплату газети". А також після цього повідомити на нашу електронку, на яку адресу висилати газету. Таким чином уже у п'ятницю ви отримуватимете свіжий суботній номер "Нового життя" та будете на вістрі всіх новин Любешівщини!
Вартість передплати:
на місяць – 9 грн.,
на 6 місяців – 50 грн.,
на рік – 100 грн.

Останні коментарі

Молодший сержант Михайло Зімич із с. Великий Курінь не на словах, а на ділі відстоює цілісність нашої держави. Адже в травні цього року підписав контракт із 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою. Наразі проходить тактичні навчання на Рівненському загальновійськовому полігоні. А за плечима в молодого чоловіка – близько двох років перебування в зоні АТО, куди пішов добровольцем. 

 

То була друга хвиля часткової мобілізації. Михайло Володимирович звернувся до Маневицько-Любешівського об’єднаного районного військового комісаріату як доброволець. Адже мав певні навики військовослужбовця: у 2005-2006 рр. проходив строкову службу у 95-й окремій аеромобільній бригаді, був снайпером. Звільнявся у званні молодшого сержанта. За словами Михайла Зімича, його брат, працівник поліції, теж певний час перебував у зоні АТО, а сестра як медпрацівник реабілітаційного центру на Київщині допомагала українським бійцям одужати.
- Приїхав у Маневичі 20 червня 2014 р., звідти нас, мобілізованих, повезли на обласний збірний пункт під Луцьком, розподілили кого куди. Мене зарахували до 80-ї окремої аеромобільної бригади. Близько трьох тижнів проходили навчання на Яворівському полігоні, на базі Львівської академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного. У Яворові командиром нашого 5-го взводу снайперів був Пасевич Іван із Залізниці. Мене призначили його заступником – «замкомвзводу». Іван був не лише людиною, але й командиром із великої літери. Його всі любили й шанували, - пригадує Михайло Зімич мобілізацію та загиблого того ж року в серпні нашого земляка, героя-захисника. 
Після навчань Михайло Володимирович був зачислений до 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, у складі якої й відбув для виконання бойових завдань до м. Дебальцеве. Там розташовувався базовий табір, звідки виїжджали на бойові завдання. Зовсім скоро, 12 серпня, потрапив чоловік у зону проведення АТО. «Почалася моя служба під містом Дебальцеве, а закінчилася біля міста Нижня Кринка на Донеччині», - лаконічно каже військовослужбовець. На запитання про труднощі того часу, відповів, що найбільше гнітило нерозуміння місцевих жителів, їхня настороженість, яка межувала з ворожістю. А от теплим промінчиком, що зігрівав серце солдата, були телефонні розмови з рідними, а особливо – з донечкою Ангелінкою. До місця їхнього перебування волонтери не доїжджали, щоправда, земляки передали Михайлу Зімичу бронежилет, котрий знову стане захиснику в нагоді. Медичні препарати, теплі речі, продукти якось передав його рідний брат зі співробітниками, коли також перебував на службі на Сході України. Із вдячністю згадує солдат волонтерів, котрі допомогли йому отримати посвідчення учасника бойових дій, - Олексія Приходька з Любешова і Тетяну Іванівну (прізвища не пам’ятає) із Києва. Хоча демобілізувався ще у 2016-му, проте документ із великими труднощами видали лише в лютому цього року. 
Очевидно, що жоден день попереднього  перебування на війні не зітреться з пам’яті Михайла Зімича. Не про все може оповідати, але є речі, які згадує охоче. Наприклад, як до них приїжджав військовий священик - капелан із Іванофранківщини: «Іде артобстріл, а отець Михайло ніби й не зважає на це: обходить бійців і кропить свяченою водою їх та бойову техніку. Ні куля, ні осколок його не зачепили. Він двічі приїжджав, як обереги передав нам іконки з зображенням архистратига Михаїла – воєначальника Сил Небесних, натільні хрестики, стрічки з молитвою. І я на собі переконався в силі віри та молитви». Зізнався Михайло Володимирович і в тому, що не лише укріпився у вірі, але після війни певною мірою змінилися його погляди на життя. Так, він почав більше цінувати, здавалось би, звичайні речі: домашній хліб, спечений дбайливими маминими руками, ковток чистої води, став терплячішим, стриманішим та виваженішим у спілкуванні. А от чого не терпить, то це... коли бачить, як сміття кидають під ноги. “Ми ж відстоюємо право українського народу йти в Європу, жити достойно у незалежній вільній Україні”, - стверджує захисник.
Тамара Урядова.
 

Comments are now closed for this entry

Єдина країна

Це цікаво

No result...

Календар новин

<< < червня 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання