липня

26

Середа

Тут може бути Ваша РЕКЛАМА
(На місяць зверху - 150 грн, внизу - 100 грн)

Тут може бути Ваша РЕКЛАМА
(На місяць зверху - 150 грн, внизу - 100 грн)

Тут може бути Ваша РЕКЛАМА
(На місяць зверху - 150 грн, внизу - 100 грн)

Шановні читачі!

Передплачуйте газету у форматі PDF

Якщо з тих чи інших причин ви не можете передплатити наше друковане видання, повідомляємо вам приємну новину: з наступного року ви можете насолоджуватися переглядом «Нового життя» у форматі PDF. Адже інформація, розміщена на нашому сайті, відрізняється від тієї, яка є в друкованому вигляді газети.

Отож, з приводу передплати на електронну версію «Нового життя» у PDF-файлі, звертайтеся:

вул. Незалежності, 54, смт Любешів, 3-01-13, 3-01-14, 3-00-76, або ж за електронною адресою novezhuttya@gmail.com
Вартість передплати:
на місяць – 9 грн.,
на 6 місяців – 50 грн.,
на рік – 100 грн.

Єдина країна

Останні коментарі

Євгенія Василівна Ковальчук зі Щитиня – звичайна проста жінка. Але все ж саме їй Бог послав велику радість і водночас непросту місію – бути матір’ю Героя України – Андрія Ковальчука, першого заступника командувача високомобільних десантних військ Збройних сил України (до березня 2016-го - командира 80-ї аеромобільної бригади). Кажуть, у дитини пальчик заболить, а в матері – серце. Тож можна лишень уявити, скільки болю пережило серце Євгенії Василівни. Адже вона щохвилини, щомиті просить Господа, аби оберігав її сина на війні. Бо ж надто рідко буває Андрій Трохимович удома. А все там – на Сході, де ворог зазіхає на цілісність нашої Батьківщини. При одній лишень згадці про сина-Героя її очі яснішають, на вустах з’являється щира материнська посмішка. Вона з невимовною любов’ю у голосі говорить про свою кровинку.
- Євгеніє Василівно, як це - бути мамою Героя? 
- Уваги багато стало (посміхається. – авт.). А водночас хіба ж воно щось змінює? Мої діти для мене - завжди найкращі, незалежно від нагород. Трьох синів та доньку нам із чоловіком, Трохимом Андрійовичем, послав Всевишній, і всі вони у мене хороші.
- Але, мабуть, не думали колись, що так складеться доля…
- Звісно. Як і навіть гадки не мала, що в Україні буде війна, що син захищатиме свою Батьківщину. Так, свого часу він брав участь у миротворчих місіях у чужих країнах. А це тут, на рідній землі… Не передати моїх переживань… Ось і зараз він на фронті. Боюся страшенно. 
- А яким був у дитинстві Герой України Андрій Ковальчук? 
- Таким, як і всі діти. Чесно зізнаюся, за нього, як і за інших своїх кровинок, ніколи не червоніла. Звісно, бувало, пустували. Але щоб щось серйозне – то ні… Андрій взагалі таким маленьким був, спокійним. Та, незважаючи на це, після закінчення місцевої школи сам поїхав вступати до Ковельського машинобудівного технікуму. Ніколи і звідти не чула якихось зауважень до нього. Закінчив заклад із відзнакою. А там, мабуть, сама доля вирішила, що бути йому військовим. Став студентом Київського інституту сухопутних військ. Потім перевівся у Харківське вище танкове командне училище. І знову був «червоний» диплом… Розпочав службу у нині вже славнозвісній 51-ій окремій механізованій бригаді, що у Володимирі-Волинському. Одружився. Має двох дітей. 
- Отак зі спокійного сільського хлопчика став відповідальний, відважний захисник України…
- Так. На Сході він – із самого початку. А мені ж не признавалвся. Спочатку був у Харкові,  потім уже відправили в Луганськ. Все казав мені: «Захищаю аеропорт». А хіба ж я могла знати, що  насправді там відбувається? Вже потім, із телевізійних новин, зрозуміла, яке то там пекло. Ох, і попоплакала… Син і нині мені не розповідає нічого – аби менше хвилювалася. То я у невістки питаю. Вона сама матір, розуміє мене. Тож хоч якісь новини повідає. Тим більше, що як військова також три місяці пробула на Сході. Поговорю з нею, розпитаю та все Бога молю, аби оберігав Андрія… 
- І Він чує Ваші молитви. Адже Андрій Трохимович, наскільки мені відомо, не один раз був у надзвичайній небезпеці…
- Під Божою опікою оминає біду. А ще, знаєте, як він каже, для нього є щасливе число – 13. У номерах автомобілів (і особистого, й службового) ця цифра присутня, і в телефоні є. Він мав летіти тим літаком, на якому розбилися десантники. Але останньої миті так склалися обставини, що він не опинився на борту. А це ж також було тринадцятого. Одного разу на Сході прямісінько перед його машиною інша підірвалася на мосту. У ній же міг бути він… І це теж - тринадцятого.  Все-таки, мабуть, щось у цьому є. 
- Торік на День Незалежності України під час святкового параду Президент Вашому синові присвоїв найвищу нагороду – звання Героя України. Чи знали Ви про цю подію завчасно? 
- Та де там? Правда, казав він мені, що буде брати участь у  параді. Та й невістка напередодні зателефонувала: «Дивіться телевізор, там Андрія покажуть». То я й залишилася вдома, а всі поїхали картоплю копати. Почалася трансляція. Я вже особливо уважно спостерігала і таки помітила сина. Аж тут називають серед нагороджених «Ковальчук». І виходить до Порошенка мій Андрій. Я від несподіванки не знала, що й робити. Стала на коліна і плачу, Богу дякую. Додивилася до завершення. Йду до своїх на поле селом, а сльози не перестають литися. Люди дивуються, перепиняють, запитують, що сталося. А я лиш у відповідь: «То від щастя». Прийшла на поле й кажу рідним: «Маємо свого Героя». 
- Однак війна триває. І, як справжній Герой, Андрій Трохимович за покликом обов’язку та серця знову там…
- Цього разу казали, ніби на три місяці, а потім виявилося, що на півроку. Але начебто вже скоро має повернутися. Обіцяв, що до нас навідається. Нині надто рідко випадає така нагода: раз-два в рік. Побачу його - і на серці стає так добре, спокійно. Найбільше материнське щастя – знати, що твої діти живі-здорові. 
- Нехай же Господь і Ваші молитви завжди оберігають нашого Героя у боротьбі з агресором! Велика вдячність Вам за сина! 
Розмовляла Наталія Муха.
 
Довідка:
Андрій Трохимович Ковальчук (1974 р. н., с. Щитинь Любешівського району Волинської області) - генерал Збройних сил України, Герой України, начальник штабу - перший заступник командувача високомобільних десантних військ Збройних сил України. Із 2014 по березень 2016 року - командир 80-ї бригади.
Бойовий шлях: У червні-липні 2014 року 1-а аеромобільно-десантна рота 1-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади в боях звільняє Лиман, Миколаївку та Слов’янськ. Потім десантники під керівництвом Ковальчука  здійснюють марш у напрямі населеного пункту Щастя з метою допомоги 3-й батальйонній тактичній групі. Згодом підрозділи спільно деблоковували Луганський аеропорт, при цьому полковник був поранений, проте продовжив виконувати завдання. 
Нагороди: 19 липня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а 10 жовтня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького II ступеня. Із березня 2016 року наказом міністра оборони був призначений на посаду начальника штабу - першого заступника командувача Високомобільних десантних військ Збройних сил України. 24 серпня 2016 року присвоєно звання Героя України із врученням ордена «Золота зірка» -  «за особисту мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові». 
За матеріалами «Вікіпедії».

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Події району

Календар новин

July 2017
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
26 27 28 29 30 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31 1 2 3 4 5 6
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Господині на замітку

No result...

Це цікаво

Посміхніться

No result...