вересня

26

Вівторок

Тут може бути Ваша РЕКЛАМА
(На місяць зверху - 150 грн, внизу - 100 грн)

Тут може бути Ваша РЕКЛАМА
(На місяць зверху - 150 грн, внизу - 100 грн)

Шановні читачі!

Передплачуйте газету у форматі PDF

Якщо з тих чи інших причин ви не можете передплатити наше друковане видання, повідомляємо вам приємну новину: з наступного року ви можете насолоджуватися переглядом «Нового життя» у форматі PDF. Адже інформація, розміщена на нашому сайті, відрізняється від тієї, яка є в друкованому вигляді газети.

Отож, з приводу передплати на електронну версію «Нового життя» у PDF-файлі, звертайтеся:

вул. Незалежності, 54, смт Любешів, 3-01-13, 3-01-14, 3-00-76, або ж за електронною адресою novezhuttya@gmail.com
Вартість передплати:
на місяць – 9 грн.,
на 6 місяців – 50 грн.,
на рік – 100 грн.

Останні коментарі

«У гостях добре, а вдома – краще», - твердить народна мудрість. Та чи дійсно це так, коли мова йде про життя українців за кордоном? Ця тема завжди є актуальною, особливо для молодого покоління, котре тільки й мріє про «солодке» життя в інших країнах. От тільки яке воно, те закордонне життя? Звичайно, відповідь на це запитання далеко не однозначна, адже скільки людей, стільки й думок. Та все ж спробуємо розібратися.

 

Причини виїзду за кордон різні: одні їдуть на навчання, інші у пошуках хорошої та, головне, високооплачуваної роботи, а хтось – за новими враженнями і відчуттями. Та в будь-якому разі на кожного з них чекають своєрідні випробування: період адаптації, культурний «шок», мовний бар’єр та інші труднощі, а згодом – ностальгія за рідною домівкою, родиною, друзями, природою.  Комусь це дається легко, і він досить швидко «вливається» в інше суспільство, звикає до чужих культури й традицій, а інший, навіть попри роки перебування за кордоном, все ніяк не може звикнути та адаптуватися до «чужого». Мабуть, це все індивідуально. 
От тільки чи є почуття патріотизму в людей, котрі тільки й мріють про закордон чи вже роками знаходяться там? Без сумніву, є. Та бути патріотом на відстані, за сотні тисяч кілометрів від рідної домівки, значно легше. Достатньо лише періодично закидати у соціальні мережі фото на фоні різних архітектурних споруд світу із синьо-жовтим прапором чи у барвистій вишиванці. Однак, думаю, неможливо творити державу за її межами. А робити справжні вчинки задля кращого життя, живучи в рідній країні, не кожен може, та й, на жаль, не хоче. Але ж все-таки треба робити добре там, де ти живеш, а не шукати, де добре. Ви тільки уявіть, що чекає на рідну країну через декілька років, якщо всі масово «тікатимуть» у пошуках кращого життя за кордон?  
Як не крути, та певною мірою рівень життя в Україні залежить від кожного її громадянина. Щодо цього, то можна навести безліч прикладів, до того ж досить прикрих та сумних. Зокрема, щодо ставлення однієї і тієї ж людини до чистоти на різних територіях: коли вона перебуває за кордоном, то в жодному випадку не викине сміття мимо урни чи з автомобіля на шосе, а от тільки перетне кордони рідної землі, робить так, як і більшість українців, мовляв, тут це дозволено. Висновок однозначний: людям зовсім не хочеться змінюватися, живучи у рідній країні.
Звичайно, основна причина виїзду українців за кордон – це безгрошів’я, бажання самореалізуватися в тій чи іншій професії, покращити свій добробут. Оскільки в Україні проблема безробіття та низької заробітної плати панує роками, молоді важко самореалізуватися. Тому і  їде світ за очі у пошуках кращого життя. От тільки в інших країнах українці є дешевою робочою силою. І іноземцям це навіть дуже вигідно, адже наші громадяни погоджуються на будь-яку роботу: чи то прибирання, чи догляд за немічною людиною, чи будівництво, головне – аби платили. 
Тож, аби “втримати” молодь в Україні, основним завданням у нашої влади має бути створення робочих місць, гідної зарплати та пенсій. Робити все для того, аби у людей не виникало бажання шукати кращої долі на чужій землі. Тим більше, що не так то солодко там. 
Ще один важливий момент – закордонні заробітки руйнують сім’ї. І в принципі, це - цілком логічно, адже спілкування лише по скайпу в жодному разі не замінить присутності рідної людини. Пам’ятаю, як в аеропорту стала свідком прощання мами, котра летіла на роботу в Канаду, з її маленьким синочком. Ті емоції неможливо передати словами. Сльози і фраза: «Це все для тебе, синку!», котра й зовсім не втішила розчулену дитину. Досить багато дітей виростають без батьків, які роками трудяться на чужій землі, задля хорошого майбутнього своїх дітей. А як же сьогодення, як же чудове дитинство у колі найдорожчих людей? Чи, навпаки,  діти покидають рідну домівку і їдуть на навчання або роботу. Спочатку ніби   все добре, вони досить часто телефонують, діляться своїми першими враженнями. З часом “вливаються” у надто бурхливе та насичене закордонне життя і все рідше й рідше виходять на зв’язок зі своїми батьками. А пізніше і зовсім не мають часу для спілкування з найріднішими, лише періодично присилають дорогі подарунки чи гроші. Так, можна сказати, віддячують за подароване життя. А як же сімейні відносини, як же щирі вечірні розмови, обійми, теплі слова?.. Зворушливою є пісня «Мати Емігрантка», де автор пише: «…А діти сумують, їм мамина ласка потрібна. З вікна виглядають, в зажурі старенькі батьки…» 
…Звичайно, кожна людина робить свій вибір у житті. Та все-таки завжди треба цінувати місце, де ми народилися, зростали та формувалися як особистість. І варто намагатися робити добре тут, в рідній країні, де до болю знайоме все: кожна билина в полі, кожна стежина, що веде до батьківського дому. І, як писав Дмитро Павличко: «Виростай, дитино, й пам’ятай: Батьківщина – то найкращий край»!
Розмірковувала Мирослава СТРУК. 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Єдина країна

Це цікаво

Календар новин

<< < червня 2017 > >>
пн. вт. ср. чт. пт. сб. нд.
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання